Olha Salo: "Никифор. Він був сонячною, побожною людиною, Божою ..."

30

Нояб -0001

Olha Salo: "Никифор. Він був сонячною, побожною людиною, Божою ..."

В Статьи

Olha Salo в facebook:

Никифор. Він був сонячною, побожною людиною, Божою і зовсім безпечною для оточоючих, і його поляки потрактували, як небезпечного для Польської Республіки Людової... тому і депортовували стільки разів. У паспорті йому поляки записали професію – жебрак! Як вивозити з рідного дому то УПА, як світового визнання маляр-примітивіст то поляк.

Присвячую операції «Вісла» Жив собі такий чоловік на ймення Епіфаній Дровняк, люди кликали його Никифор. Був греко-католиком, хрещений в Криниці, був байстрюком ... глухонімої Явдохи Дровняк з Поворозника (ґміна Мушина), малоімущою лемкинею, що заробляла господарськими роботами та прибиранням у гостинних домівках Криниці, тодішнього і теперішнього «курорту». Епіфаній Дровняк був з Криниці, українцем, бо його, глухонімого юродивого маляра греко-католика, 4 рази депортовували в Щецін (Stettin – німецьке місто, котре Сталін подарував радянській Польщі) і Никифор кожного разу (4 рази!) вертався додому пішки, в рідні Карпати, до Лемківщини, там де його серце билося. І він казав "Я не можу жити без моїх гір, без моїх Бескидів, без моїх Карпат". А депортовували його, бо немов він малював мапи УПА!))) Він з народження погано говорив (зрощене піднебіння, і мав поганий слух. Мама його (глухоніма) гарно виховувала, незважаючи на жебрацький соціальний стан – на всі свята вони були в церкві і молилися. Мама рано померла (важка робота, недоїдання, тощо). Жебрати Никифор, а саме так його місцеві русини назвали, категорично відмовився – він встидався. Никифор малював – на всьому чому можна було... З Щеціна до Криниці 778 км по трасі, він йшов по сільських дорогах, остерігаючись міліції – це по 1000 км мінімум! Помножте його кальварію на 4! Він був сонячною, побожною людиною, Божою і зовсім безпечною для оточоючих, і його поляки потрактували, як небезпечного для Польської Республіки Людової... тому і депортовували стільки разів. У паспорті йому поляки записали професію - жебрак! Хоча в 1932 році Роман Турин зі Львова ( котрий відпочивав у Криниці та випадково натрапив на Никифора) організував його виставку в Парижі - в галереї Леона Марселя експонувалася його виставка з 200 малюнків. Цю виставку організував Львівський народний музей імені Т. Шевченка. Справжню славу Никифору принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року вже поляками – народний маляр того певно не осягнув, він далі малював своїх янголів та церкви і продавав їх за копійки, щоб купити кавалок хліба та фарби... Помирає на сухоти 10 жовтня 1968 року – хороби бідняків, останню роботу підписує «Найсвятійший Никифор»... Поляки нарікають його посмертно «Nikifor Krynicki» - це чергова польська брехня, як і підпис у польській вікіпедії: polski malarz łemkowskiego pochodzenia. Не українського, не упівського але польського! Як вивозити з рідного дому то УПА, як світового визнання маляр-примітивіст то поляк... Нині найбільше підробок на мистецькому ринку Польщі Никифора - його легко підробляти і він відомий світу... Хай Ісус вас судить ляхи... А Никифорові ясні очі світять мені кожного разу, як я дивлюся на Карпати. Вічная пам’ять всім українцям вбитим і переселеним і позбавленим прадідівської землі на вічну ганьбу нашим "щирим" сусідам, котрі в Євхаристійному з’єдиненню з нами!



Olha Salo




Olha Salo




Olha Salo




Olha Salo




Olha Salo