Главная>>Разное>>КІБОРГІВ УРЯТУВАВ ВИПАДКОВО ЗНАЙДЕНИЙ ХРЕСТ
КІБОРГІВ УРЯТУВАВ ВИПАДКОВО ЗНАЙДЕНИЙ ХРЕСТ

30

Нояб -0001

КІБОРГІВ УРЯТУВАВ ВИПАДКОВО ЗНАЙДЕНИЙ ХРЕСТ

В Разное

ВІЙСЬКОВИЙ СВЯЩЕНИК МИКОЛА САВЧУК — ПРО ДВА МІСЯЦІ В БОЙОВИХ ДІЯХ ПРОТИ РОСІЙСЬКИХ ОКУПАНТІВ. Об этом сообщает ukr-jurnal.in.ua со ссылкой на СМИ.

Отець Микола Савчук — церковник особливий. Храм, що його спору­джує душпастир, зводиться в Луцьку на місці старовинної церкви. Ікони в Божій обителі впродовж багатьох літ мироточать. А тепер ось отець Микола перевірив силу молитви там, де лунають вибухи та автоматні черги.

— Пропозиція поїхати в АТО була величезною несподіван­кою, — каже о. Микола. — Подзво­нили з Києва з патріархії, запи­тали, чи поїхав би на війну. «Не рвуся, — відповів чесно, — але як треба буде — поїду». І через кіль­ка днів почув: «Збирайтеся на навчання до Києва. А далі — на передову».

Оскільки священик — теж люди­на, то отець Микола спершу пе­рейнявся тривогами й страхами. Декілька днів поспіль посилено молився. І це принесло душев­ний спокій. Разом з іще одним священиком УПЦ КП, Михайлом Бучаком, вони пройшли навчан­ня для військових капеланів (як поводитись на передовій, як на­давати першу медичну допомогу в разі поранення, якою мовою спілкуватися з бійцями). А потім обоє священиків Волинської єпархії УПЦ КП вирушили на фронт...

...Як зізнається капелан, чекав усілякої зустрічі, але тільки не такої: «Тут, батюшка, ваш батальйон. Виходьте», — зупинивши авто, ска­зав чоловік у військовій формі до о. Миколи. На запитання «Де жити?», «куди речі покласти?», «де церков­не начиння зберігати?», «де службу звершувати?» прозвучала лаконіч­на відповідь: «Самі розбирайтеся».

Утім, як мовиться, світ не без до­брих людей. На допомогу православному священику прийшов греко-католицький отець Віталій. Разом «спорудили» з ящиків і само­робних дерев’яних столів польову капличку. Під маскувальною сіткою поставили церковні атрибути і свя­чену воду.

— Крім звершення служби, я ці­лодобово приймав людей. Адже душевних проблем у бійців справді вистачало: страх, депресія, зневіра, конфлікти з рідними. Але найважче переносили десантники тягар убив­ства. Одним бійцям ввижався той, кого вони позбавили життя. А був майже пенсійного віку український військовий, якому постійно снився той, кого пошкодував убити, — при­гадує військовий капелан.

До священика з Західної України при­ходив навіть мусульманин. Обидва балакали про спільний біль та спіль­ні мрії, а потім, висповідавшись, му­сульманин каже: «Батюшка, повісь мені хрестика». — «Носитимеш?» — «Носитиму. Не зніму».

— А ще запала в душу історія про чудодійний хрест. Її з уст в уста пе­редавали від кіборгів, які захищали Донецьке летовище. Саме вони розповіли, що, коли перебували в аеропорту, невідь-звідки там узявся металевий хрест. Не маленький на­тільний, а великий: як надмогиль­ний чи з церковної огорожі, — за­уважує капелан. — Спершу кіборги не надали «предметові» значення. Та потім стали помічати: де хрест лежить, туди ні снаряди, ні кулі не можуть поцілити. Давай кіборги перевіряти — справді диво!!! І, як вони мені потім сказали, завдяки тому хрестові сотні людей вижили, з летовища вийшли і тепер нарекли його святинею та ніколи не розлуча­ються.

Саме довкола цієї святині об’єднався майже півтисячний ба­тальйон торік, у День захисника України, а отець Микола з хрестом у руках обійшов усю територію військового підрозділу, аби ніколи більше сюди ворожа куля не влучи­ла та снаряд не долетів.

Оксана Бубенщикова

 

Джерело статті: газета “Духовність”