Республіканець від Луїзіани Майк Джонсон (в центрі) в оточенні своїх колег-республіканців після його обрання кандидатом на посаду спікера, Вашингтон, 24 жовтня 2023 року.

Після того як республіканці вперше в історії США організували відставку спікера Конгресу Маккарті, партія спробувала обрати чергового голову. Біда полягала у тому, що радикальне трампівське крило, яке і організувало політичну екзекуцію Маккарті, намагалася поставити свого кандидата і блокувала кандидатури усіх тих консерваторів, які, зокрема, підтримували Україну. До прикладу, далеко не останні люди в партії, конгресмени Скаліз та Еммер, відмовилися від номінації ще до голосування в Конгресі.

Водночас трампісти зрозуміли, що їм не вдасться так просто узяти і протягти на місце спікера свого товариша – Джима Джордана, людину, яка вірна Трампу настільки, що готова була рятувати його під час розгляду справ щодо нападу на Конгрес та спроби фальсифікації результатів виборів президента 2020 року. Тричі за Джордана голосував увесь склад Конгресу, і тричі він набирав недостатню кількість голосів.

Цього разу республіканці вирішили зупинитися на іншому кандидаті, до речі, давньому другу Джордана – Майку Джонсону.

Республіканець від штату Луїзіана, якого дійсно дуже сильно підтримують виборці. Жителі четвертого округу штату віддали Джонсону рекордну кількість голосів під час минулих виборів. Він – віцеголова конференції Республіканської партії в Палаті представників, заступник глави юридичного комітету, член спеціального підкомітету з питань збройних сил, досвідчений правник. Джонсон дійсно нині є вагомою фігурою всередині політсили. Ба більше він вважається компромісною всередині партії.

Проблема полягає в тому, що він прийнятний не лише для традиційного крила республіканців (лідер більшості Стів Скаліза до нього прихильно ставиться), але і для трампістів.

У 2020 році, коли стало очевидно, що Трамп програє на виборах, Джонсон був одним зі 100 республіканців в Палаті представників, які виступили в підтримку позову Техасу, який мав скасувати результати виборів у чотирьох американських штатах – Джорджії, Мічигані, Пенсильванії та Вісконсіні. Ба більше, є записи, оприлюднені The New York Times, що той самий Джонсон був одним із архітекторів цього процесу.

Хай там як, а йому треба буде зібрати щонайменше 2014 голосів республіканців в Конгресі, щоби посісти пост спікера.

Якщо це все ж станеться, то законодавча палата, звісно, запрацює в США і почне розглядати ініціативи адміністрації Байдена щодо допомоги Україні та Ізраїлю. Біда в тім, що Джонсон навряд стане другом України. Він, вірогідніше за все, дослухатиметься до тих вимог, що виставляють Республіканській партії його товариші-трампісти. Ключова з них – перегляд допомоги Україні та підтримка міграційних ініціатив, що б додало рейтингу Дональду Трампу.

Радикалам з Джонсоном буде простіше, аніж з Маккарті – його не потрібно буде навіть шантажувати. Той сам виноситиме на голосування потрібні ультраправим ініціативи і ховати у довгу шухляду ті, які пропонуватимуть не лише демократи, але й деякі республіканці.

Звісно, питання помочі України він винесе на голосування, одначе тут явно гратиме проти інтересів Байдена та його адміністрації. Проблема в тому, що Джонсон — противник надання допомоги Україні.