Кращий письменник України

Литвак Євгеній – найвiдомiший сучасний письменник України, талановитий та наполегливий автор кращої книги 21 століття «Епоха слави і надії», на сьогодні найцікавіший автор у художнiх та наукових колах літератури. Також він активно проводить виставки та просуває свої картини єдиних у світі рептилоїдів, веде Іnstagram професійного літературного критика, займається спортом та колекціонує віскі.
Цей молодий автор у свої 30 став кращим письменником України та єдиним у світі, хто за останні 20 років створив новий жанр літератури, він викликає інтерес у літературному світі до своєї творчості, ним захоплюються читачі та заздрять письменники.
Ця історія розпочалась тринадцять років тому, коли підліток вирішив писати книгу. Коли він повідомив матері про свою мрію, вона дала йому безцінну пораду: «Якщо це буде справою всього твого життя, то напиши одну, але найкращу», і він зробив саме так, як порадила мама, став кращим у своїй справі.
Як багато зараз письменників-початківців, які мріють стати видатними, написати книгу, яка стане відомою. І як багато серед них відмовляються від своєї мрії, через певні труднощі. Литвак не відмовився і здійснив мрію, витративши на це тринадцять років. Роки написання книги 2008 – 2021 він назвав «найважчим періодом свого життя», це 10.000 годин наполегливої працi. Хоч як важко йому не було, він не відмовився від мрії, кинув виклик відомим авторам, і в нього все вийшло на найвищому рівні. Звичайний юнак, який мав мрію, довго йшов до своєї мети і створив свій перший шедевр світового масштабу.
Євгеній Литвак – автор, блоґер, сценарист, художник, який заслуговує найвищого звання у сучасній літературі нашого століття. «Епоха слави і надії» доступна кожному, вона безкоштовна онлайн, її вже прочитали більше 5000 людей. Наразi друкується примiрник та розпочато передзамовлення. Цей шедевр має прочитати кожен і зробити для себе висновок, що немає нічого неможливого.
У своїх постах він відверто критикує сучасних письменникiв та вважає, що в них на першому місці гонорари, а не читач. Саме за позицію Литвака "мстецтво повинно бути безкоштовним» його поважають читачі та ненавидять письменники.
«Щоб стати кращим письменником, замало поводитися, як письменник, треба стати номер 1». А бути «українським Стівеном Кінґом» чи «українським Конан Дойлем» – це вже вторинність». Як сказав один письменник для ВВС Україна – «Це принизливо, коли тебе порівнюють з таким метром».
А ось той самий пост, у якому Литвак порівнює результат власної роботи з роботами інших письменників на прикладі автомобілів:
 MAYBACH Mercedes-Benz
Я прочитав багато книг: хороших, поганих і написав одну свою - КРАЩУ! Вчора отримав відгук, який надихнув мене зробити цей пост. Мені сподобалося порівняння письменників із автоконцернами. В Україні 30 років автозаводи роблять "Жигулі" та "Волги", тільки колір змінюють, а по-серйозному нічого нового.
Є машини хороші та не дуже, а є Mercedes. Відчуваєте різницю? Українські сучасні письменники мають доступ до неймовірно крутої зарубіжної класики, але пишуть погані книги. Розумієте? В Україні знають, як виглядає Mercedes, адже його можна купити та розібрати на деталі, зрозуміти, з чого він складається, скласти схему, докладний план. А далі визначити найкращі сторони, знайти його переваги, також розібратися з мінусами, усунути їх на прикладі вже свого нового автомобіля, який стане в рази кращим. Це називається робота над помилками. А вони? А вони в "Мерседесах" нічого не розуміють, їм зручно "Жигулі" збирати, фарбувати їх у білий та бежевий колір, потім ремонтувати їх молотком та викруткою – їм це подобається, напружуватися не потрібно. Написав за тиждень 200 сторінок плагіату, зробив обкладинку і сидить із розумним обличчям, задоволений, "письменником" себе назвав, бачите його підпис – це тепер автограф.
І тут з’являється Литвак, про якого кажуть: "Він працював 13 років у своєму гаражі - йому вдалося створити свій MAYBACH, новий жанр літератури - Litwake. Він написав найкращу книгу 21 століття, її можна безкоштовно завантажити в інстаграмі. Тепер вам з цим жити". А вони? Їм пофіг, бо вони зараз у полі, лежать під своїми жигулями, ремонтують їх молотком, мазут тече по їхніх руках, а вони намагаються викрутитися, що їхня наступна книга буде кращою за попередню...